Поради психолога

Про пріоритетні напрями роботи
психологічної служби у системі
освіти у 2021/2022 н.р.

ДИТЯЧА АГРЕСІЯ

Агресія –це енергія подолання, боротьби, відстоювання своїх прав та інтересів. Ця сила необхідна дитині для того, щоб досягти своєї мети, протистояти перешкодам. Небажаною є не сама по собі агресія. А неприйнятні форми її прояву: звичка кричати, ображати, битися.

Тому завданням виховання дитини є не усунення злості, а навчання адекватно проявляти свої негативні почуття: гнів, обурення, неприйняття. Саме тому, що дитина не вміє усвідомити й висловити протестні почуття стосовно значущої особи (батька чи вчителя), у неї може виникати „безпредметна агресивність” – розповсюдження почуття злості на слабші та безпечні об’єкти – на однолітків, тварин, предмети. Причиною підвищення дратівливості також можуть бути фізичні чи психологічні проблеми дитини, які виснажують її , підвищують збудженість та імпульсивність.

Чим можуть допомогти батьки

1. Не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватися на вас. Навпаки, поставтеся до її обурення з розумінням й повагою: допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої бажання.

2. Тільки тоді, коли емоції вщухнуть, розкажіть дитині про те, як Ви переживали, коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом з нею вдалу форму висловлювання злості.

3. Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі придушуємо своє роздратування, терпимо доти, доки воно вибухне, як вулкан, яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє невдоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити свої побажання.

4. Вчіть дитину розуміти себе та інших. Якщо дитина навчиться усвідомлювати свої почуття й почуття інших, вона зможе свідомо обирати мирні форми боротьби і захисту.

ДАРУЙТЕ ДІТЯМ СВОЮ ЛЮБОВ

Скільки уваги ви приділяєте дитині щодня ? Хтось скаже, що тільки цим і займається. Але наша увага носить переважно контролюючий характер : не займай, не роби, облиш, прибери тощо. А для дитини увага до неї рівнозначна прояву батьківської любові, підтримці. Діти буквально розквітають від вашої уваги до них. Заради того багато з них готові робити усе навпаки і дратувати батьків непомірною упертістю. Адже за більшістю негативних реакцій стоїть одне: я не відчуваю, що мене люблять.

Навіть подорослішавши, дитина все ще потребує підтвердження того, що її люблять. Батькам же, чим старшими стають їхні діти, властиво усе частіше помічати їхні проступки. Знайома ситуація : ви сидите на кухні з подругою. Яку давно не бачили, а ваші діти кожні три хвилини втручаються у розмову, намагаючись негайно розв’язати свої „важливі” проблеми. Коли ж ви просите їх не заважати, то з іншої кімнати незабаром доносяться плач і лемент. Ви кидаєте усе і йдете розбиратися. При цьому усім зрозуміло. Що всі проблеми діти можуть розв’язати самі, а їхня єдина мета – „відірвати” маму від гості, урвати хоча б шматочок маминої уваги. Але ж повноцінної уваги вони не одержують, тому ситуація повторюватиметься без кінця.

Ви маєте показати своїм дітям, що любите їх, якщо не завжди можете приділити їм достатньої уваги. Для батьків любов виражається у турботі ( нагодувати, одягти тощо), а для дитини – це насамперед підтримка. Тому треба частіше говорити дітям про свою любов до них. Дуже важливо тактильний контакт – ніжний дотик. Коли ви обіймаєте дитину, тримаєте її на руках або просто торкаєтесь її плеча, ви краще будь-яких слів говорите про свої почуття. Можна було б порадити мамі обійняти дитину, не вступаючи з нею у діалог. Адже не запитання важливі для дитини. А бажання ще раз переконатися, що її люблять, про неї не забули. Переконавшись у тому, що її люблять, дитина сама піде через деякий час, швидко занудьгувавши від „дорослої” розмови.

Потрібно щодня приділяти дітям „неформальну” увагу. На розмову можна виділити хвилин 15-20 , і краще, якщо це буде час, наприклад, перед сном. Дитина заспокоїться, коли зрозуміє, що в неї є можливість розповісти батькам про себе.

ЯК ГОТУВАТИСЯ ДО ІСПИТІВ

Іспити, як і більшість явищ життя, має перехідний характер. Коли вони закінчуються, з’являється відчуття свободи , забуваються сльози, нервування, повертається спокійний сон. Але ж можна скласти іспит і з меншими витратами для власного здоровя, отримати добрі оцінки й чекати наступного іспиту без страху та безсонних ночей.

Найоптимальніший варіант підготовки до складання іспитів.( за Іриною Науменко)

Розпорядок дня

Харчуватися слід 3-4 рази на день. Мед, горіхи, молочні продукти, риба, м’ясо, овочі та фрукти забезпечать необхідний баланс інгредієнтів їжі в організмі й відновлять енергетичні затрати.

Нормальний здоровий сон і відпочинок зменшать навантаження на нервову систему.

Не варто відмовлятись від звичних занять спортом, розмов по телефону – це буде своєрідним відпочинком.

Каву краще пити вранці, лише для того щоб прокинутися. Заспокійливі медичні препарати зовсім не потрібні. Їх можна вживати лише за призначенням лікаря.

Правильна організація вивчення навчального матеріалу

Спочатку слід переглянути весь матеріал і розподілити його таким чином: якщо треба вивчити 100 питань за чотири дні, то в перші два вивчається 70% усього обсягу, третього дня – решта, четвертого – повторюють вивчене. При цьому складні теми варто чергувати з простими – не обов’язково вчити всі питання поспіль.

Є й деякі психологічні закономірності, які слід враховувати .

1. „Чинник межі”. Найкраще запам’ятовується інформація. Викладена на початку і наприкінці тексту . середина зазвичай швидко „вилітає” з голови. Тому під час запам’ятовування та повторення слід приділяти увагу середині тексту.

2. Повторювати треба не механічно, а вдумливо, зосередившись на змісті. Інформація після „завантаження” в мозок, якщо її не повторювати, утрачається на 20-30% упродовж перших 10 год. Щоб цього не сталося, слід прочитати

текст, повторити його вдруге, через 20 хв, -утретє, а через 8-10 год. – учетверте, і ще раз – через добу. Тільки після цього можна бути впевненому у тому, що інформація міцно „оселилася” в голові.

3. Особливість „впізнавання„. Дивлячись на текст, відчуваєш, що колись все це бачив, читав, отож вирішуєш, що витрачати час на це питання не варто й можна переходити до наступного. Насправді ж це – несвідомий самообман. І якщо не вивчити уважно те, що здається таким знайомим, на іспиті можна не відповісти на „знайоме” питання.

4. Запам’ятати можна найкраще, якщо знати, що є „найближчим”: текст, рисунок, логічна схема, мовленнєве відтворення.

5. Слід спробувати знайти щось цікаве у найнуднішому матеріалі, адже цікаве запам’ятовується набагато легше.

Шпаргалка – річ потрібна.

Використання шпаргалок на іспиті найчастіше закінчується сумно. Вони потрібні лише тим , хто краще запам’ятовує матеріал при конспектуванні, – викладений коротко ( у вигляді тез), він краще тримається у пам’яті. Шпаргалки зручно перечитувати перед самим іспитом, а от брати їх на іспит не варто.

„Спокійно, тільки спокійно”

Нервують завжди ті, хто погано знає матеріал. Ті, хто зовсім нічого не знає, зазвичай спокійні.

А от ті, хто знає матеріал добре чи на середньому рівні нажахані до останньої хвилини, поки не отримають оцінку.

Щоб подолати свій страх, можна розповідати самому собі вивчений матеріал, начебто на іспиті. Уявіть складну ситуацію на іспиті й знайдіть з неї вихід. Поставте собі підступні запитання й дайте на них відповідь – переборіть страх ще до іспиту. Згадайте випадки свого успіху, подумки відчуйте їх ще раз. На іспиті не втрачайте самовладання , хоч це і нелегко. Згадайте про почуття гумору – іноді воно виявляється і в екзаменаторів.

Підтримка батьків – один з чинників успіху !

Мета кожного учня – скласти іспит якнайкраще, а оцінка залежить від двох різних чинників: знань і вміння поводитися на іспиті.

Як поводитись на іспиті:

1. Майте вигляд впевненої у собі людини.

2. Спрямовуйте розмову в потрібне русло.

3. Не втрачайте самовладання , якщо не знаєте питання.

4. Ведіть з викладачем діалог.

5. Змінюйте перебіг думок, перебудовуйте розмову у сприятливому напрямі.

6. Вдягніться на іспит охайно.

7. Говоріть не голосно, але чітко і впевнено, усміхайтеся.

8. Налаштовуйтеся на неодмінний успіх, особливо на першому іспиті.

9. Продумайте поведінку і стиль розмови з викладачем.